Чи є сенс в отриманні ІПК по "резидентським" питанням переселенців?

14 вересня 2023 377 Комiтет податкових спорів, Комiтет приватного капіталу
Олена Кузнечікова

Керуючий партнер ЮФ "Law Guide", голова Комiтету приватного капіталу IAA

Доки Мінфін займатиметься потуранням, не коригуватиме роботу ДПС та ігноруватиме потреби суспільства та українців у наданні офіційного узагальнюючого якісного роз'яснення щодо податкових питань із потенціалом неоднозначного тлумачення?

На сьогодні чи не найнезрозумілішими серед найважливіших є питання визначення резидентства українських переселенців й питання їхніх податкових зобов’язань (включно з ризиками подвійного оподаткування, ризиками КІК правил, тощо). Де безліч питань залишаються без відповідей, щє й з множинним трактуванням.  Наприклад, всім відомий факт, що в Україні відсутня процедура для втрати статусу резидента.

Отже, не зрозуміло, що зазвичай робити, якщо вважаєш, що в тебе всі підстави не вважатись резидентом України? Чи слід взагалі щось робити і в яких обсягах? Як подвійного оподаткування уникати? Звісно, можна отримати експертний висновок. але який би не був кваліфікований адвокат - «його думку ні до чого не пришиєш» . Відчуття життя на пороховій бочці залишатиметься. 

Що ще можна зробити в такій ситуації? Правильно! Залишається можливість отримати ІПК. Але ж, хіба є в цьому сенс, якщо схоже, що в податківців свідома позиція перетворювати суть ІПК у передрук вибіркових положень ПКУ, ігноруючи суть того, для чого у всьому світі взагалі існують tax rulings.

Базовий принцип податкового законодавства України - презумпція правомірності рішень платника податку, якщо правові норми припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Але, нажаль, принцип правової визначеності в податковому законодавстві явно кульгає

ПКУ передбачає, що ІПК повинна мати індивідуальний характер, і в ній повинно бути роз’яснення практичного використання податкового законодавства з поставлених питань, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання.

Візьмемо для прикладу ІПК №1644/ІПК/99-00-24-03-03-06 від 30.06.2023. В ній платник податків, який тривало проживає в Німеччині питає:

  • Який алгоритм дій потрібно виконати задля уникнення подвійного оподаткування доходу, отриманого в Німеччині, з якого сплачено податок у Німеччині?
  • Чи потрібно доплачувати податки в Україні на дохід, отриманий від роботи найманим працівником в Німеччині, зважаючи що податки в Німеччині становитимуть 43 відс. доходу?
  • Які саме податки та в якому розмірі сплачуються?
  • Чи потрібно виконати ще якісь дії крім тих, що подати річну податкову декларацію з долученням документів, що підтверджують сплату податків в Федеративній Республіці Німеччина?

Як гадаєте, що відповіла податкова? Звісно процитувала ст.13, п. 163.1, п. 167.1, пп. 168.2.1, п. 170.11, ст. 179 та п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ без жодного роз’яснення, як ці статті індивідуально до власної ситуації повинен на практиці застосувати український переселенець. Тобто, класичний загальний висновок – резидент України з іноземних доходів сплачує податок в Україні. Дяка,   що закцентували, що українсько-німецька конвенція про уникнення подвійного оподаткування не поширюється на ВЗ (це чи не єдина користь від цієї ІПК).

І такого плану «якості» ІПК надаються не тільки українцям. До іноземців підхід аналогічний. Заглянемо в ІПК №718/ІПК/99-00-24-03-03-09 от 28.03.2023. В ній громадянин Саудівської Аравії цікавиться:

  • Чи має .… сплачувати податки в Україні із заробітної плати, отриманої в Королівстві Саудівської Аравії, зважаючи на той факт, що він має посвідку на постійне проживання в Україні?
  • Чи повинен …. сплачувати податки в Україні із заробітної плати, отриманої в Королівстві Саудівської Аравії, за податкові звітні періоди, у період яких він перебував у шлюбі, зареєстрованому на території України (з … по …)?
  • За умови, якщо …. постійно проживає в Україні з середини податкового року, чи повинен він сплатити податок в Україні із заробітної плати, отриманої в Королівстві Саудівської Аравії, за весь податковий рік?

Після загального переліку статей 14.1.213, 162.1.2, 163.2, 163.1.3, 168, 170.11 ПКУ і т.і., висновок податківців – «якщо фізичною особою – громадянином іноземної держави не дотримані перелічені положення п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то з метою оподаткування фізична особа може вважатися нерезидентом України, а отже на доходи, отримані таким нерезидентом за межами території України, норми Кодексу не поширюються».

Дякувати,  дуже допомогли індивідуально визначитись, і роз’яснили - так чи дотримуються іноземцем критерії для визначення резидентом України чи ні, і чи сплачувати практично заявнику внаслідок такого статусу податок в Україні чи ні (для чого він і звертався за ІПК). Тобто з урахуванням поставлених заявником питань чіткості й ясності розуміння відповідей по ним після ознайомлення з ІПК не побільшало. Вони навіть не згадують про існування конвенції між Україною та Саудівською Аравією.

Судова практика, скасовуючи ІПК, як аргументацію, вже неодноразово наводила:

  • «зі змісту індивідуальної консультації вбачається, що остання не містить обґрунтування застосування норм законодавства та висновку з питань практичного використання таких норм конкретному платнику податків у визначеному колі правовідносин, а зводиться лише до цитування окремих норм права, що не відповідає вимогам ст.52 ПКУ»
  • «відповідач під час надання оскаржуваної податкової консультації виходив із розширеного тлумачення норм ПКУ, діяв усупереч одному з основних принципів податкового законодавства України, а отже, така податкова консультація підлягає скасуванню у судовому порядку».
  • «платник податків має право на отримання роз’яснень на поставлені у зверненні запитання, а тому податкова консультація повинна містити чіткі відповіді на такі запитання, які не допускають двозначного трактування норми податкового законодавства. Надана податкова консультація не відповідає визначеним для неї законом критеріям і нею неможливо керуватися, оскільки немає будь-якої вказівки на спосіб дій, про роз’яснення яких просив платник податків, і не містить роз’яснень і відповідей на два останні запитання, поставлені позивачем».
  • Підсумуємо  : схоже, поточний тренд в тому, що податківці свідомо видають ІПК фізичним особам «ні про що», аби спонукати тих чи взагалі «забивати» в подальшому на ці питання й зміритись з «відсутністю ясності» чи оскаржувати позицію податкових органів у суді (на що потрібні додаткові значні й грошові, й часові витрати). Тож, питання «Чи є практичний сенс в отриманні ІПК по «резидентським» питанням українських вимушених переселенців?» є, мабуть, риторичним .

Може слід подякувати  податківцям, що допомагають створювати більше роботи адвокатам та податковим консультантам. Проте що робити платникам податків при такому фіскальному підході, якщо Мінфін продовжує грати в мовчанку,   мабуть, знов вважаючи, що «немає суспільного запиту щодо такої проблематики»?