Мораторій на податкові перевірки знято — до чого готуватися?

3 лютого 2021 року прес-служба Міністерства фінансів України повідомила, що уряд скоротив терміни дії обмежень на проведення податкових перевірок. Відповідної постанови у вільному доступі ще немає, однак в прес-релізі зазначається, що безпосередньо рішенням уряду надається дозвіл на проведення перевірок, зокрема:

— тимчасово зупинених та незавершених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті на дату запровадження мораторію;

— документальних перевірок суб’єктів господарювання реального сектора економіки, які за даними аналітичної системи проводять ризикові операції та опрацьовуються у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади;

— документальних перевірок щодо дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

— позапланових документальних перевірок, необхідність для проведення яких виникла за результатами розгляду скарг на дії чи бездіяльність контролюючих органів щодо неправомірного нарахування грошових зобов’язань платників податків.

В Мінфіні також заявили, що заборона на проведення документальних перевірок фізичних осіб — підприємців залишається незмінною.

З одного боку, така ремарка виглядає недостатньо правдоподібною, оскільки в жодній з перелічених вище дозволених перевірок немає обмеження щодо їх проведення виключно щодо юридичних осіб.

З іншого боку, трохи оптимізму вселяє сама згадка про існування заборони на проведення податкових перевірок.

Нагадаємо, що цю заборону передбачено пунктом 51-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України, яким запроваджено мораторій на проведення перевірок до останнього дня місяця, в якому завершиться дія карантину, крім низки винятків. Винятками є документальні перевірки за заявою платника, у зв’язку із реорганізацією або заявленим бюджетним відшкодуванням, а також фактичні перевірки дотримання вимог щодо обігу підакцизних товарів.

Перелік перевірок, дозволених Кабміном та Верховною Радою, не збігаються, тому постає основне питання: чи може Кабмін своєю постановою дозволяти проведення перевірок, заборонених законом?

Питання виглядало б досить риторичним, якби Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 17.09.2020, не було б визначено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Однозначної відповіді на питання згадана норма не надає

Наприклад, необхідно визначити її співвідношення з вимогою статті 92 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, правові засади і гарантії підприємництва, правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання та засади зовнішніх відносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи визначаються виключно законами України. Єдиним органом законодавчої влади в Україні, згідно зі статтею 75 Конституції України, є парламент — Верховна Рада України. Наведені норми вказують на повноваження виключно Верховної Ради здійснювати унормування у відповідних сферах. Також у Конституції України не передбачена можливість передачі іншим органам права на прийняття змін до законодавства. Виходить деяка неузгодженість між правом Кабміну змінювати строк дії обмежень та конституційними засадами його діяльності.

Оскільки перелік перевірок, дозволених Кабміном та дозволених в ПК України не співпадають, доречним є згадка про пункт 5.2. статті 5 ПК України. Цей пункт чітко вказує, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, то для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Тобто питання врегулювання наявності неузгодженостей між двома переліками дозволених перевірок є досить однозначно унормованим, і не на користь постанови Кабміну.

Слід також зазначити, що зміна положень ПК України може здійснюватися лише шляхом внесення змін до ПК України, що прямо вказано в статті 2 ПК України. На практиці це може означати, що встановлений ПК України мораторій на проведення перевірок може бути змінений виключно внесенням змін до відповідної норми, а не постановою Кабміну, який не має повноважень вносити зміни до законів.

До речі, про мораторій: тлумачні словники трактують цей термін, як відстрочення платежу, яке встановлює уряд у зв’язку з особливими обставинами. Релевантне законодавство не містить подібних визначень, хоча звертаючись до Законів України «Про банки і банківську діяльність» та «Про фінансову реструктуризацію» можемо спостерігати подібний зміст, що вкладався до відповідного терміну: зупинення виконання зобов’язань та вимог. Тобто мораторій на проведення перевірок є їх зупиненням, відстроченням та не може однозначно тлумачитись, як обмеження, заборона, пільга чи гарантія, змінювати строк дії яких Верховна Рада дозволила Кабміну.

Також Кабмін не може скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, якщо це може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи. Судова практика рідко визнавала порушення прав платника у зв’язку із самим фактом проведення перевірки, однак пандемія може це змінити. Наприклад, потрапляння перевіряючих у приміщення підприємства однозначно не сприяє покращенню епідеміологічної ситуації, а гарантоване Конституцією право на безпечні і здорові умови праці нівелюється.

Отже, законність постанови Кабміну, якою був наданий дозвіл на проведення податкових перевірок, може бути поставлена під сумнів, як і законність самих перевірок, ініційованих контролюючими органами на її підставі.

Належним чином обґрунтована незаконність проведення податкової перевірки, оцінку якої суди повинні здійснити в першу чергу, може стати підставою для скасування ППР, прийнятих в результаті її проведення. Деякі, найбільш сміливі платники податків, можуть не допустити працівників контролюючого органу до перевірки. Однак в такому випадку їм необхідно бути готовими до накладення адміністративного арешту на майно та відстоювання в суді позиції щодо його необґрунтованості у зв’язку із незаконністю перевірки.

Очевидно, що контролюючі органи неодмінно скористаються дозволом Кабміну на перевірки. Платникам податків залишається лише якісно формувати та реалізовувати найбільш дієві стратегії захисту від незаконного втручання у господарську діяльність.