Партнер, податково-юридичний департамент Deloitte
Deloitte Ukraine
На мою думку, нам потрібна справжня податкова революція, яка подарувала б суспільству такі принципові зміни:
На превеликий жаль, все це поки що залишається лише фантазіями. Навряд чи український парламент впровадить настільки радикальні кроки. Тож, імовірно, в країни є шанс лише на косметичні зміни, які не зазіхатимуть на наявну систему, а коригуватимуть певні елементи — базу, ставки чи податкові пільги. І не факт, що відкоригують у кращий бік.
Через це я пропоную обговорити поточну ситуацію з одним із найважливіших податків — ПДФО (податком на доходи фізичних осіб). Чи потрібно Україні змінювати правила його справляння і яких результатів можна буде досягти завдяки цим змінам?
Забігаючи наперед — у світі не існує єдиних підходів до цього податку. Є держави, які принципово не справляють податок з доходів своїх резидентів — фізичних осіб. Зокрема, йдеться про Монако, Об'єднані Арабські Емірати, Кувейт, Катар, Бахрейн або ж зовсім екзотичні Бермуди чи Кайманові острови.
На іншому полюсі — високоподаткові юрисдикції, де іноді доводиться віддати державі понад 50% від заробленого. Справжнє «податкове пекло» — це Швеція, Німеччина, Данія, Австрія чи Нідерланди. Хоча в ролі «компенсації» платники податків у цих країнах отримують безліч соціальних «подарунків» від урядів.
Іноді на додаток до ПДФО держава збирає з особливо заможних громадян ще й так званий «податок солідарності», а в деяких країнах існує також спеціальний збір на оборону.
Україна перебуває в групі країн із «середнім» податковим навантаженням. Серед країн, податки в яких дещо більші або менші, ніж у нас, — майже всі наші країни-сусіди з Центральної Європи та пострадянського простору, але не лише вони. Наприклад, ПДФО за ставкою 10% справляється в Румунії, Північній Македонії, Болгарії, Боснії, Косово та Казахстані. 12% доведеться сплатити в Молдові. 15% — в Угорщині та Чорногорії. 20% — в Сербії, Грузії, Естонії чи Вірменії.
Авжеж, не варто забувати про те, що паралельно зі «звичайними» ставками податку часто-густо існують пільгові. Людина може сплатити високий податок на суму заробітної плати чи гонорару, але з отриманих протягом податкового року пасивних доходів, наприклад дивідендів чи процентів, у неї заберуть значно менше. Гарним прикладом є Іспанія, в якій податок на «звичайні» доходи становить від 19% до 47%, а на дивіденди чи проценти — лише від 19% до 28%.
У деяких країнах кожна доросла людина подає податкові декларації та платить податки самостійно. В інших — можна обрати сплату податку всією родиною, отримуючи пільги та знижки на кожну дитину. Також у кожній країні є свої правила щодо пільг та вирахувань — іноді вдається суттєво зменшити свої податки, зменшивши отриманий дохід на різноманітні витрати, навіть на вартість бензину, який витрачається для того, щоб доїхати до місця роботи.
Є держави, які оподатковують подарунки чи спадок за значними ставками, і держави, в яких на ці види доходу податків немає зовсім.
А ще важливо пам’ятати — попри те, що в сучасному світі формально існує табу на поняття «податкова конкуренція між країнами», на практиці ця конкуренція нікуди не зникла. Протягом останніх років багато країн впровадили різноманітні пільги для того, щоб стимулювати заможних іноземців переїхати саме до них.
Яскравий приклад — оподаткування «недоміцильованих» резидентів. Людина, яка недостатньо довго живе в своїй «новій» країні та не встигла здобути «доміциль» (тобто достатній рівень зв’язку з нею), звільняється від певних податків (зазвичай податків на пасивні доходи) на досить довгий строк. Завдяки таким правилам щороку приваблюють нових мешканців Кіпр, Великобританія та Португалія.
Інший спосіб запрошення заможних інвесторів — впровадження фіксованого податку. Іноземець, який переселився до Швейцарії, Італії або Польщі, матиме можливість сплачувати щорічно певну суму незалежно від того, якими насправді є його доходи за відповідний рік.
Але було б помилкою вважати, що боротьба точиться лише за мільйонерів. Наприклад, Кіпр запровадив спеціальну пільгу для високооплачуваних працівників-іноземців: якщо заробітна плата перевищує 55 тисяч євро на рік, половина цієї суми звільняється від ПДФО. А деякі інші країни (яскравий приклад — Хорватія) звільнили від податків так званих «цифрових кочівників» — іноземців, які приїхали до країни, але продовжують працювати на іноземного роботодавця. Саме цю категорію людей радо сприймають в будь-якій країні - молоді, освічені, з високим рівнем доходів та без кримінального минулого — і саме через це надають їм податкові канікули.
Оцінювати персональне оподаткування в Україні можна по-різному. З одного боку, начебто ставка українського ПДФО не є надмірною, а для дивідендних доходів існують пільгові ставки — 9% та 5%.
З іншого — вітчизняні правила персонального оподаткування є досить недосконалими та створюють суттєві проблеми для платників податку. Ось лише декілька прикладів:
До того ж вітчизняні правила персонального оподаткування, які були впроваджені задовго до війни, абсолютно не враховують реалії сьогодення. Ситуація, коли мільйони українців можуть не повернутися з-за кордону, вимагає від уряду адекватної реакції, і варто використати всі можливі засоби для залучення нових людських ресурсів, включно з впровадженням податкових пільг (ось лише декілька ідей):
Всі ці кроки разом із виправленням найбільш кричущих недоліків поточної версії законодавства можуть дозволити Україні зробити вітчизняний режим персонального оподаткування дуже привабливим як для українських громадян, так і для потенційних висококваліфікованих і заможних мігрантів.
27.07.2021
14.05.2021
10.03.2021