Законопроект про кримінальну відповідальність компаній за економічні злочини на підході в UK

The Economic Crime and Corporate Transparency Bill, що перебуває на розгляді парламенту UK, містить 2 істотні зміни, які дають змогу притягнути компанії до відповідальності за економічні злочини.

По-перше, законодавство суттєво розширює коло осіб, злочинні дії яких відображатимуться на компанії. Відповідно до чинного законодавства, злочин має бути скоєно «controlling mind and will» корпорації, щоб вважати компанію винною. Новий закон покладе на компанії відповідальність за економічні злочини, вчинені «старшими менеджерами», які визначаються як особи, які відіграють значну роль у діяльності компанії.

По-друге, законопроект запроваджує нове правопорушення – нездатність запобігти шахрайству. Велика організація, яка не може запобігти шахрайству з боку пов'язаної з нею особи, яка вчиняє шахрайство з наміром принести пряму або непряму вигоду компанії, вважатиметься такою, що вчинила злочин відповідно до нового закону.

Щоб забезпечити дієвий захист, компанія має продемонструвати наявність достатніх процедур комплаєнсу для запобігання шахрайству. Таким чином, закон фактично покладає тягар додаткового комплаєнсу на компанії. Модель «незапобігання» вже застосовується до хабарництва та ухилення від сплати податків.

Хоча розширення принципу ідентифікації полегшить завдання прокурорів, британський закон, як і раніше, значно вужчий, ніж американська модель, згідно з якою злочинні дії працівників, вчинені під час їх роботи, приписуються корпораціям, на які вони працюють.

Чи призведуть ці зміни до того, що фінансові установи зіткнуться з більшим ризиком кримінального розслідування та судового переслідування?

У великих міжнародних фінансових установах із багаторівневою складною структурою управління «вищі керівники», ймовірно, будуть значно віддалені від рівня, на якому зазвичай виникають порушення. Наприклад, особи, яких було притягнуто до відповідальності за випадки фальсифікації контрольних показників, як-от Libor, точно не могли б кваліфікуватися як керівники вищої ланки.  Однак нездатність запобігти злочину шахрайства фіксує поведінку, вчинену в бізнесі особами, «пов’язаними» з фірмою.

Визначення «асоційованої особи» поширюється не тільки на співробітників і агентів, але й на осіб, які надають послуги для компанії. Якби нездатність запобігти злочину шахрайства була в законі 20 років тому, це зафіксувало б контрольні випадки фальсифікацій.

Для того, щоб успішно захиститися від обвинувачення, установам потрібно буде довести, що вони мали розумні процедури для запобігання шахрайству. Успішно виконати цей тест може бути дуже важко, і прокурори, ймовірно, матимуть значні важелі для вступу в дискусії про визнання провини.

Звичайно, новий закон не може бути застосований до тих пір, поки не з’явиться відповідна справа та не буде розслідувано. Багато залежить від прагнення органів влади порушити судове переслідування проти фірми на підставі теорії відповідальності про «незапобігання». Однак, якщо вони вирішать використовувати його, прокурори SFO, матимуть додатковий і важливий інструмент для використання, коли виникне наступний банківський скандал. До того часу компанії переглядатимуть свою оцінку ризику шахрайства та переглядатимуть існуючі засоби контролю.