Висновки КГС ВС стосовно порядку зустрічного виконання сторонами договірних зобов’язань

У різних видах договорів сторони обумовлюють виконання взятих зобов’язань узгодженими строками/термінами їх виконання, які визначаються календарною датою або певним періодом у часі, а за відсутності таких строків/термінів вказівкою на подію, з якою пов’язане виконання зобов’язання, а також взаємопов’язаною  послідовністю їх виконання.

Загальні положення про сутність «зустрічного виконання зобов’язання» та його особливості визначено в ЦК України, які полягають у взаємному одночасному/послідовному виконанні сторонами договірних зобов’язань.

При цьому, у разі відсутності можливості виконати договірне зобов’язання в узгоджений в договорі строк/термін або момент з вказівкою на певну подію, така сторона зобов’язана у встановлені в договорі строк та порядок повідомити про це іншу сторону, оскільки за таких обставин інша сторона наділяється правом зупинити виконання свого зобов’язання або відмовитися від його виконання повністю або частково.

Оскільки виконання зобов’язання однією стороною та за відсутності повідомлення про неможливість виконання договірного зобов’язання іншою стороною, на останню покладається обов’язок щодо виконання зобов’язання.

На практиці в договірних взаємовідносинах сторони договору часом не зважають на встановлені загальні та спеціальні норми ЦК та ГК України щодо виконання договірних зобов’язань, а також на положення щодо змісту договірних зобов’язань в укладеному договорі, легковажно розраховуючи на те, що невиконання або несвоєчасне виконання договірних зобов’язань однією стороною для іншої сторони не матиме жодних негативних наслідків, а в разі довготривалого невиконання (прострочення) договірного зобов’язання звернутися з позовом для стягнення заборгованості або збитків, зумовлених таким простроченням у судовому порядку.

У справі № 926/2750/22, що розглядалася господарськими судами, до спірних правовідносин з поставки товару за договором, зокрема було застосовано норми ЦК України щодо особливостей та порядку зустрічного виконання договірного зобов’язання з урахуванням положень укладеного між сторонами договору поставки.

Так, постачальником було подано до покупця позов про стягнення з покупця упущеної вигоди, збитків, пені та 3 від. річних, який обґрунтовано простроченням покупцем договірних зобов’язань із здійснення авансового платежу у розмірі 100 відс. передоплати за поставку товару, що передбачено сторонами в укладеному договорі.

Постачальник листом повідомив покупця про готовність поставити товар та необхідність здійснення передоплати за поставку товару, однак відповіді на вказаний лист не було отримано, договірне зобов’язання з оплати не виконано та не надано відмови від його виконання.

У зв’язку із наявністю в укладеному договорі положень про нарахування збитків та пені за прострочення покупцем договірного зобов’язання із здійснення переоплати за поставку товару постачальником в поданому позові було здійснено відповідні нарахування.

В свою чергу, покупцем було подано зустрічний позов про визнання недійсним пункту укладеного договору поставки, яким передбачено визначення збитків у твердій сумі, оскільки це суперечить чинному законодавству щодо здійснення розрахунку завданих збитків.

Суд І інстанції первісний позов задовольнив у частині стягнення пені та 3 відс. річних, а зустрічний позов задовольнив в повному обсязі – визнано недійсним пункт договору про нарахування збитків.

Апеляційний суд скасував вищевказане судове рішення у частині задоволення вимог первісного позову та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову в цій частині, а в іншій частині рішення суду І інстанції залишив без змін, оскільки ним було встановлено невиконання обома сторонами договірних зобов’язань за договором поставки як щодо здійснення переоплати, так і щодо поставки товару.

Касаційний суд погодився із висновками апеляційного суду щодо застосування до спірних правовідносин норм ЦК України стосовно особливого порядку зустрічного виконання зобов’язання із посиланням на висновки постанов прийнятих ВС в подібних спірних правовідносинах, які полягають в тому, що за відсутності здійснення покупцем передоплати щодо поставки товару у постачальника не виникає зобов’язання з його поставки та відповідно не виникає право вимагати оплати товару, внаслідок  цього залишив рішення апеляційного суду без змін.

Оскільки як було встановлено апеляційним судом в цій справі, обидві сторони не виконали свої зобов’язання за договором поставки, тому відповідно постачальником безпідставно нараховано пеню та 3 відс. річних, що слугувало підставою для відмови у задоволенні первісного позову в цій частині.

З огляду на вищевказані висновки господарських судів у  даних категоріях справ щодо виконання договірних зобов’язань, вважаємо доцільним звернути увагу сторін не лише на строки/терміни виконання ними зобов’язань, а й на своєчасність повідомлення про неможливість їх виконання, продовження строків/термінів їх виконання або пролонгації договору у разі необхідності, оскільки за відсутності вжиття заходів протягом строків/термінів узгоджених сторонами в договорах їхні зобов’язання підлягають безмовному виконанню.