Судова практика щодо визначення статусу постійного представництва

14 листопада 2023 195 Комiтет міжнародного оподаткування, Комiтет податкових спорів
Тетяна Савчук

Член ради ТЦ Комітету IAA, Аудитор, к.е.н., керівник практики ТЦУ та аудиту ID Legal Group

Неодноразово освітлювала різні проблемні питання, пов’язані з діяльністю постійних представництв у світлі податкового законодавства України.

Слід зазначити, що ДПС приділяє підвищений інтерес до перевірок постійних представництв з метою оподаткування в напрямку пошуку незареєстрованих постійних представництв, формування доказової бази для перекваліфікації представництв з некомерційних в постійні, попередження «зловживань» в отриманні переваг в оподаткуванні суб’єктами підприємницької діяльності при застосуванні положень конвенцій про уникнення подвійного оподаткування. Особливу увагу запобіганню виведенню прибутків з-під оподаткування постійними представництвами приділяє також Організація Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР) в своїх Настановах.

Тому, в продовженні цієї теми, на наш погляд, широкому колу платників податків буде цікаво ознайомитися з  судовою практикою щодо  визначення статусу постійного представництва. Нещодавно,  шостим апеляційним  адміністративним судом було прийнято рішення та винесено постанову від 28.09.2023 року у справі № 640/32099/21, на користь представництва.

Згідно матеріалів цієї справи, представництво отримувало грошові кошти на фінансування своєї допоміжної діяльності від материнської компанії з Великої Британії, яка займається виробництвом обладнання, інструментів, витратних матеріалів для стоматологічної практики. Представництво в Україні виконувало допоміжну та підготовчу функції щодо проведення реєстрації лікарських засобів, здійснення фармакологічного нагляду, маркетингових досліджень ринку, які сприяли здійсненню основної діяльності материнською компанією. Згідно Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Великою Британією, представництво не сплачувало податок на прибуток в Україні.

Після проведення перевірки представництва податковий орган, дійшов висновку, що воно займається не допоміжною, а постійною господарською  діяльністю, яку веде його материнська компанія. Основними аргументами для цього ствердження були: присутність на ринку України компанії- нерезидента через представництво (близько 20 років), наявність кваліфікованого персоналу, офісного приміщення, устаткування, керівництво бізнес-процесами материнською компанією. Крім того було встановлено, що фактична країна реєстрації материнської компанії є Кайманові острови, а не Велика Британія (тобто положення Конвенції не можуть застосовуватись).

Розглянувши справу «по суті», шостий апеляційний адміністративний суд прийняв точку зору першої інстанції та не задовільнив  апеляційну скаргу податкового органу. Підставою для прийняття рішення на користь представництва послужило :

доведення того факту, що материнська компанія представництва насправді має сертифікат резидентності Великої Британії, має там головний підрозділ та сплачує податки відповідно податкового законодавства цієї країни, хоч і була зареєстрована на Кайманових островах, відповідно, на неї поширюється дія Конвенції про усунення подвійного оподаткування між урядами України та Великої Британії (податкове резидентство-основний фактор);
податковим органом не було доведено (а це передбачає ПКУ), що представництво здійснювало на території України основну діяльність материнської компанії, яка б була направлена на отримання економічного ефекту в частині приросту прибутків, збільшення вартості активів та, відповідно, набуття можливості отримати економічні вигоди від таких активів/прибутків в майбутньому- націлена на отримання прибутку. Діяльність представництва ж носила допоміжний характер.
Питання визначення розумної економічної причини (ділової мети) є одним з елементів ідентифікації господарських операцій, який має застосовуватись на підставі аналізу всіх факторів, з урахуванням того, що сутність господарських операцій має превалювати над їх формальним вираженням. Саме цей принцип був основним при прийнятті судом рішення у справі номер 640/32099/21 під час визначення статусу постійного представництва в Україні.